тональність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
тональність — [тона/л н іс т ] нос т і, ор. н іс т у … Орфоепічний словник української мови
бітональність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
політональність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
бітональність — ності, ж. Одночасне застосування двох тональностей в різних голосах того самого музичного твору … Український тлумачний словник
політональність — ності, ж., спец. Одночасне сполучення різних тональностей у музиці … Український тлумачний словник
головний — а/, е/. 1) Прикм. до голова 1). 2) Який рухається попереду чого небудь; передній. 3) Найважливіший, основний, суттєвий. || у знач. ім. головне/, но/го, с. •• Головна/ тона/льність муз. а) тональність, у якій викладається і зазвичай закінчується… … Український тлумачний словник
ля — невідм., с. Шостий звук музичної гами, а також нота, що позначає цей звук. •• Ля мажо/р муз. мажорна тональність, тонікою якої є ля. Ля міно/р муз. мінорна тональність, тонікою якої є ля … Український тлумачний словник
мі — невідм., с., муз. 1) Одна із складових назв звуків, те ж саме, що E або e. •• Мі мажо/р мажорна тональність, тонікою якої є нота мі (те саме, що E dur). Мі міно/р мінорна тональність, тонікою якої є нота мі (те саме, що e moll). 2) Стрій… … Український тлумачний словник
лад — ла/ду і ладу/, ч. 1) Стан, коли де небудь чисто прибрано, всі речі на своїх місцях; порядок у чомусь або де небудь; прот. безладдя. Приводити до ладу. Вибувати з ладу. Ставати до ладу. 2) Стан, коли все робиться, виконується як слід, відповідно… … Український тлумачний словник
